Укладаючи договір страхування КАСКО, водії, навряд чи, обтяжують себе вивченням усіх деталей та тонкощів. Не панікують вони й під час пригоди: начебто, страховка є і хвилюватися нічого. Але коли справа доходить до головного, тобто, до визначення заподіяного збитку, ось тут, трапляється, й виникають непорозуміння.

Звісно, шукати правди в такому випадку можна різним шляхом, але якщо ви підписали угоду, не ознайомившись із усіма тонкощами, то спроби встановити справедливість можуть бути марними. І в кращому випадку залишиться лише погодитися із «вердиктом» страховика, а у гіршому – взагалі залишитися без відшкодування.

 Механізм визначення збитку за полісами КАСКО, як правило, визначається в угоді. Розмір його встановлюється залежно від того, які обрано умови страхування. Також від цих показників залежить і ціна полісу. Але економити на таких речах слід обережно: чим менше ви витратите на страховку, тим меншою буде компенсація страхової компанії у разі ДТП.

Отже, якщо водій обрав страховку із опцією «згідно із калькуляцією страховика», то й збиток буде визначатися за їх правилами. А тошніше – за спеціалізованими сертифікованими програмами Аудатекс, Аврора, за допомогою аварійного комісара або незалежного експерта. Наче б то, все зрозуміло і питань не повино виникати, але коли клієнт приходить за відшкодуванням із рахунком СТО, тоді й починається найцікавіше.

Річ у тім, що у більшості випадків сума, яку компанія готова відшкодувати, значно менша за рахунок, який виставила водієві станція техобслуговування для відновлення машини. І такі випадки непоодинокі. Страховики подібні розбіжності у разрохунках пояснюють жадібністю автосервісів. Експерт зі страхування Віталій Галинський говорить про те, що «СТО навмисно завищують кількість годин та матеріалів, передбачених заводом-виробником для ремонту певної несправності». Та як запевняють фахівці, рахунок зі станції техобслуговування не є, як то кажуть, «існиною в останній інстанції».

Сервісні странції, у свою чергу, виправдовуються: інакше чинити вони не можуть, зокрема тому, що мають певні зобов’язання перед заводом - виробником. Та і їхні послуги, мовляв, значно кращі за неспеціалізовані техстанції.

От і виходить, що і страховики визначають збиток у ДТП, і СТО розраховують вартість власних послуг, керуючись тими самими нормативами, визначеними заводом-виробником і середніми ринковими цінами. Але результати розрахунків, чомусь, зовсім не збігаються. Вочевидь,  правда десь посередині?

Зрештою, від будь-яких розбіжностей страждає саме власник пошкодженого автомобіля.

Але вихід із цієї плутаними все ж таки є. Нерідко страховики пропонують власникові авто певний компоміс. А саме – полагодити авто на сертифікованій СТО за ті гроші, які не перевищують встановлений страховиком розмір збитку.

Втім, бувають випадки, коли клієнти просто не можуть відмовитися від послуг конкретного СТО. Наприклад, якщо авто перебуває на гарантійному обслуговуванні. Щоб уникнути непорозумінь, таким автовласникам варто купувати поліс із додатковою опцією – «ремонт на фірмовій станції».

Насамкінець ще одна порада. Якщо під час ремонту авто виявилися приховані пошкодження, варто негайно припинити ремонт та викликати експерта для додаткового визначення збитків. Лише тоді, коли усе задокументовано, можна відновити ремотні роботи.

 

Ольга Іванова